Епікондиліт – запальне захворювання надвиростків плечової кістки (латерального або медіального), яке виникає внаслідок певного навантаження на м’язи. Він супроводжується дегенеративно-дистрофічними процесами в ділянці прикріплення сухожиль, наявністю періоститу, дрібних розривів м’язів та їх сухожиль, також може розвиватися бурсит ліктьового суглобу.
Проблема епікондиліту досить актуальна, адже це дуже поширене захворювання і пов’язане з наявністю тривалого одноманітного навантаження на м’язи передпліччя, наприклад, у тенісистів (тому хвороба і називається "лікоть тенісиста") Також причиною епікондиліту може бути травма ліктя. Тож із цим захворюванням можуть зустрітися люди різних професій. Для встановлення діагнозу враховуються клінічні симптоми, дані огляду та пальпації, а також проводиться ультразвукова діагностика.
Симптоми епікондиліту ліктьового суглобу
Розрізняють епікондиліт латеральний і медіальний, тому симптоми залежать від локалізації запального процесу.
Латеральний епікондиліт (лікоть тенісиста), симптоми:
- Біль із зовнішнього боку ліктя з іррадіацією по зовнішній поверхні передпліччя.
- Біль посилюється при рухах, особливо при розгинанні і зовнішнього розвороту передпліччя. Також біль посилюється при пальпації зовнішнього надвиростка плечової кістки і іноді при пальпації м’язів розгиначів передпліччя. В спокої біль затихає.
- Характерним симптомом епікондиліта ліктьового суглобу є неможливість утримувати в руці предмети.
- Атрофія м’язів розгиначів передпліччя, яка виникає внаслідок здавлення променевого нерва. При цьому з'являється оніміння пальців і може одночасно з'явитись біль в плечі
Медіальний епікондиліт ліктьового суглобу:
- Характеризується болем на внутрішньому боці ліктя з іррадіацією в м’язи згиначі передпліччя.
- Біль також посилюється при рухах, особливо при згинанні і приведенні передпліччя всередину. Цей вид епікондиліту частіше зустрічається у жінок, що пов’язано з особливостями виконуваної роботи.
Слід сказати, що захворювання достатньо сильно турбує і порушує працездатність хворого, але іноді симптоми слабо виражені і з часом можуть пройти самостійно, що призводить до того, що хворий не звертається за допомогою. Це призводить до переходу хвороби в хронічну стадію і біль з часом починає турбувати постійно. Тому лікування повинно бути своєчасним та повноцінним.
Лікування епікондиліту
Лікування епікондиліту ліктьового суглобу повинне починатися якомога раніше, щоб забезпечити повне виліковування. Також, не варто передчасно переривати лікування, навіть якщо біль пройшов після декількох сеансів. Якщо не лікувати епікондиліт, він переходить у хронічну форму, лікування якого набагато складніше і триваліше.
Дане захворювання потребує комплексного лікування під контролем лікаря. На час лікування, фізичні навантаження повинні бути виключені, або зменшені. В цей період необхідно використовувати фіксуючі засоби(бандажі, ортези, налокітники, стріпи) для ліктьового суглобу з метою розвантаження м’язів передпліччя та попередження повторних травматизацій. На етапі лікування ліктьовий суглоб потребує жорсткої фіксації. Для сильної фіксації ліктьового суглобу налокітники повинні мати спеціальні гелеві вставки, що кріпляться зсередини виробу і створюють більш щільне прилягання до тіла в місці запалення сухожилля . Як, наприклад, 4301.
Ще одним сучасним засобом у лікуванні пошкоджень зв’язок є кінезіотейпування.
Кінезіо тейп - це еластична, клейка стрічка, яка фіксується по ходу м’язів та зв’язок у місцях кріплень до кісток, тим самим частково перебираючи їхню функцію на себе, що дозволяє зменшити навантаження на пошкоджені зв’язки, м’язи чи сухожилля і даючи їм час на відновлення. Про цю продукцію, її характеристики та особливості використання – в окремій статті. А типовий кінезіотейп має такий вигляд.
В комплексі лікування використовують місцеве лікування: НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) у вигляді мазей та гелів(диклак, фастум-гель) або таблетованих форм. Іноді лікарі вдаються до лікувальних блокад із анестетиком чи гормональним препаратом, безпосередньо в місце болю, що мають гарний лікувальний ефект, але такі процедури виконуються індивідуального, після детального огляду та обстеження.
Епікондиліт ліктьового суглобу добре піддається лікуванню з допомогою фізіотерапевтичних процедур. Для зняття запалення і набряку використовується ультразвукова терапія, яка, окрім того, розслаблює м'язи передпліччя і цим самим зменшує натяг сухожиль та тиск на надвиросток плечової кістки.
Для знеболення і стимуляції регенерації тканин проводиться лазеротерапія, яка проводиться безпосередньо на ділянку латерального або медіального надвиростку плечової кістки, при потребі - проводиться стимуляція м'язів передпліччя.
Використання електротерапії зумовлене необхідністю розслаблення м’язів передпліччя для послаблення натягування сухожиль, які кріпляться до надвиростка плечової кістки, або, навпаки, проводиться для стимуляції при розвитку їх атрофії. Магнітотерапія у вигляді імпульсного магнітного поля знімає біль і запальний процес, покращує кровопостачання.
Чудовим помічником виступає ударно-хвильова терапія, яка не лише знімає біль, але й пом’якшує ущільнення і розбиває відкладення солей кальцію в ділянці прикріплення сухожиль до надвиростка плечової кістки, що призводить до відновлення рухливості.
Епікондиліт добре піддається регресії з допомогою екстремального холоду. Вплив локальної терапії використовується в якості гарного знеболюючого засобу, а також для покращення кровопостачання в патологічній ділянці. Тобто, спочатку відбувається різкий спазм судин за рахунок сильного і швидкого охолодження, що, до речі, також сприяє виділенню гормонів стресу в кров, після чого відбувається їх компенсаторне розширення.
При своєчасному лікуванні симптоми епікондиліту затихають вже через декілька днів, але лікування зупиняти не слід. Епікондиліт ліктьового суглобу потребує до себе певної уваги і дотримання певного курсу лікування. При періодичному болю для його зменшення , або з метою розвантаженні ліктьових зв'язок, запобіганню і зменшенню набряків та гематом слід не забувати про використання налокітників або стрипів. Адже це вироби виготовлені з використанням спеціальної технології плетення чи особливого лекала, що попереджує зсування бандажа з проблемної зони, та матеріалу, наприклад, неопрену для збереження тепла в місці застосування, як у налокітнику 9205.
При розвитку хронічного епікондиліту, тривалому больовому синдромі, який не піддається консервативному лікуванню, вдаються до оперативних втручань на ліктьовому суглобу, що заключаються у декомпресії сухожиль, висіченні дегенеративно змінених тканин з подальшою пластикою. Наступним є реабілітаційний період з проходженням курсу фізіотерапевтичних процедур, розробки рухів у ліктьовому суглобі, що може тримати близько 4 тижнів.
Профілактика епікондиліту
Профілактика епікондиліту ліктьового суглобу передбачає проведення розминки перед виконанням певних навантажень, рівномірне навантаження та розподіл ваги на обидві руки, раціональний режим відпочинку при виконанні монотонної роботи, підлаштування робочого місця за комп’ютером так, щоб руки були на столі, а лікті звисали і не торкались поверхні стола, не передавлюючи ліктьовий нерв. Важливо не допускати перенапруження м’язів. Легкий підтримуючий бандаж, як нариклад, 9102 допоможе у цьому.
Для підбору фіксуючого виробу для ліктьового суглобу потрібно врахувати важкість ушкодження та захворювання. Від цього залежить і ступінь фіксації (мяка, помірна, сильна). Матеріал виготовлення виробу впливає на спосіб його застосування в повсякденному житті. Завдяки спеціальним спортивним налокітникам, як от 6230 чи надзвичайно ефективним та зручним стріпам, як 4302 епіконделіт не стане перешкодою для занять спортом та ведення активного і повноцінного способу життя.
Бережіть свої лікті і будьте здорові!
/// Слідкуйте за нами в Instagram - @livinghealthua
