Зачасту, вона виникає після тривалого знерухомлення кінцівки чи всього тіла людини. Причинами знерухомлення (іммобілізації) є після травматичні наслідки (переломи, вивихи, пошкодження зв’язок, забої). В ході лікування яких, людина змушена користуватись спеціальними фіксуючими пов’язками (бандажами, ортезами, туторами, корсетами, гіпсовими пов’язками) чи дотримуватися тривалого ліжкового режиму.

Потрібно зазначити, що причинами м’язової гіпотрофії окрім травм можуть бути: 

• генетичні порушення, що супроводжуються м’язовою дистрофією;

• тривала нерухомість та гіподинамія, спричинена системними захворюваннями;

• захворювання нервової системи, які супроводжуються лежачим способом життя;

 В ході лікування будь якої травми, для отримання максимального відновлення рухової активності, та функції опорно рухового-апарату, лікарі застосовують спосіб іммобілізації травмованої кінцівки чи частини тіла спеціальними, пристосованими засобами. Спокій, обмеження навантаження і рухів травмованого сегменту тіла, забезпечують умови для повноцінного відновлення. 

Але що чекає нас, після зняття фіксуючої пов’язки?

 Тривалий період іммобілізації кінцівки чи сегменту тіла супроводжується: сблабкістю, м’язовою гіпотрофією, тугорухомістю у суглобах. Ці наслідки виникають через відсутність активних рухів, які в свою чергу забезпечують приплив необхідної кількості крові, а значить трофіку і живлення в організмі людини.

 Період, після зняття фіксуючої пов’язки називається - післяіммобілізаційним, його також називають період реабілітації. Саме в цей період потрібно прикласти максимально зусиль та терпіння, щоб подолати наслідки тривалої іммобілізації і повернутися до повноцінного життя! 

Помічниками у досягненні мети відновлення, стануть реабілітологи, лікарі ЛФК та лікарі-фізіотерапевти. Саме вони знають засоби та правильні підходи для повноцінного відновлення.

Тож, що потрібно робити для відновлення м’язової сили, тонусу та поверненні функції. 

•  Лікувальний масаж спрямований на ліквідацію набряків, тугорухливості у суглобах, контрактур, м'язових атрофій, м'язової слабкості, неповного відновлення функцій органів і систем. Застосовують класичний місцевий і загальний масаж, сегментарно-рефлекторний і апаратний масаж, масаж у воді, гідромасаж (підводний душ-масаж, водоструменевий душ-масаж, підводний вібраційний масаж).

•  Процедури лікувального масажу практично завжди поєднуються з гімнастичними вправами (пасивні й активні рухи, вправи з опором, на розтягнення і розслаблення, дихальні тощо), тепловими і бальнеотерапевтичними процедурами та з іншими засобами фізичної реабілітації.

•  Фізіотерапевтичні методи лікування націлені на ліквідацію залишкових явищ після травми; відновлення функції потерпілого органу і систем організму; підняття загального тонусу і реактивності організму; відновлення працездатності пацієнта; загартування і підтримку здоров'я у подальшому житті.

Де можна отримати даний вид лікування?

 У реабілітаційних центрах, поліклініках, санаторіях. Вони широко використовують електро- і світлолікування, теплолікувальні чинники, геліо- і аероіонотерапію, баротерапію, гідро- і бальнеотерапію, таласотерапію, кліматолікування, механотерапія, акупунктура. Вони поєднують різні методики лікування, що разом із локальною дією на загоєні тканини викликають загальні, оздоровчі зміни функціонального стану організму.